Birds never sleep / Буквою"Г"
Агнеш Домонкаш (Угорщина) /Антон Овчінніков

24.09.2015 р., пав.№13 (хореографія)
20:00

Перформанс / танець
Це історія валізи, що подорожує крізь час та простір, а ще про пару закоханих, що люблять, сперечаються, пам’ятають та розлучаються… через війну. Вистава створювалась під впливом особистої і соціальної співпричетності до останніх подій в Україні і тих складних питань, що постають перед нами зараз. Ця вистава присвячена жертвам війни в Україні, що бере свій початок з трагічних подій розправи над протестуючими в Києві і набула розмаху воєнних дій на Сході Україні…
Для чого? Що ми можемо зробити? Як зупинити це? Або, як боротися? Любов чи ненависть? Що таке любов, і з рештою, як любити? ... Кожен має валізу, яку має відкрити…
Створено і втілено акторами: Агнеш Домонкош (Угорщина), Миколою Бондарчуком (Україна)
Консультанти з руху: Дезо Віраг (Угорщина), Іде Ван Хейніген (Голандія)
Музика: Агнеш Домонкош (Угорщина), Микола Бондарчук (Україна)
За підтримки: MAPA, SínArts, Badacsony régió
Театр ПТАХ - це ансамбль який базується на двох акторах, що працюють в Угорщині. Їх співпраця почалась в 2010-у року зі спільної роботи в царині театру, кіно, освітніх та соціальних програм у співпраці з різними міжнародними організаціями і проектами. Агнеш Домонкош (Угорщина) закінчила свою театральну освіту захистивши диплом Лондонської Міжнародної Академії Перформативного мистецтва за методом Жака Лекока. Микола Бондарчук (Україна) закінчив Державний університет театра кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого в Києві. Вони вперше зустрілись на програмі захисту переддипломних проектів Пересувної Академії Перформативного Мистецтва з Голландії (MAPA). Після чого почали співпрацю. У своїй творчій роботі вони зосереджені на фізичній дії і візуальній виразності при створенні поетичних оповідей, гротескних комедій, клоунських етюдів, театру предметів. Часто густо працюючи не тільки у театральних а й спеціальних несценічних просторах, використовуючи маски та проекцію.


Головною ідеєю вистави "Буквою"Г"" є переосмислення простору взаємодії глядача і перформера, яке традиційно прийнято розділяти на "сцену" і "глядацький зал". Беручи за основу факт спільного створення перформативної дії всіма присутніми в цьому просторі людьми, автор вирішив направити свою увагу туди, де вона традиційно відсутня і надати місцю дії нового сенсу.
У наш час, коли улюбленим фотосюжетом цілого покоління є "Селфі" як спосіб фіксації і споглядання самого себе, завдання вистави - дати можливість глядачеві оцінити свій власний внесок у створення спектаклю. При цьому автор сприймає глядача як тимчасову спільність людей, об'єднаних загальним процесом (само)споглядання.
Непередбачуваність дій індивідуальностей, з яких складається умовний "глядач", дає автору право припускати велику кількість варіантів розвитку подій. У такій ситуації “біле” може поміняти себе на протилежне, тобто на "чорне".
З іншого боку, цього може і не статится.
Ця ситуація здається автору в чомусь схожою з правилом шахового коня, який пересувається "буквою"Г"". Для автора це означає, що з одного боку схема його пересувань зрозуміла, а з іншого боку - з високою точністю передбачити, де він опиниться наступного разу - неможливо.
Ніяких інших видимих або прихованих посилань на гру в шахи у виставі немає.