Музика Астора П’яццолли
Любовний монолог за мотивами п’єси Габріеля Гарсія Маркеса

Вперше на сцені Національної оперети моновистава за мотивами п’єси Ґабріеля Ґарсія Маркеса «Любовна одповідь чоловікові, який сидить у кріслі». Маркес –  лауреат Нобелівської премії з літератури, кожен його твір наповнений чарами, адже він писав «магічний реалізм».

У монолозі – сімейне життя тривалістю у 25 років. Від пристрасного кохання до срібної річниці весілля. Чи живе так довго кохання? Чи можливо вберегти його за чверть століття?

Ця вистава може стати справжнім одкровенням не лише головної героїні Ґрасіели перед своїм чоловіком, а й дозволить відкрити очі глядачам на їхні власні стосунки. Це одкровення про жінок, це одкровення для чоловіків. Вистава-магія, вистава як візит до психолога – усе, як на долоні, і при цьому неможливо передбачити, яка таємниця відкриється наступної миті.

Сюжет закручується навколо рішення, яке приймаєголовна героїня п’єси Ґрасіела, і воно остаточне. Та спочатку потрібно виговоритися… Вилити душу і викласти, як на тарілочці, весь біль, образи та сподівання. Нарешті після стількох років мовчання Ґрасіела не стримує себе ні у словах, ні в почуттях, ні в діях.

Вона кидає чоловікові фразу «Якщо тебе засудять на Страшному Суді, то за те, що вдома у тебе жило кохання, а ти його не розгледів». Вона б віддала усю розкіш, багатство і купу світанків свого життя, щоб тільки повернути час, коли в занедбаній старій хатині, їхньому першому домі, панувало кохання…

Щастя триває, допоки живе кохання?..